У серпні ціни на молочні продукти зросли на 5%. Від початку року — на 16%. Літр молока в магазинах у середньому коштує 25,5 грн, за даними інфляційного барометра Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
Ціни зростають через кризу в молочній галузі, пояснюють в Асоціації виробників молока. За січень-липень 2019-го втратили 11,8 тис. корів. Активно почало позбуватися худоби населення, малі та середні ферми, що тримають по 50–400 голів. Одна з причин — неефективна система дотацій. Також фермерам незрозумілі нові умови ринку землі. Якщо знімуть мораторій на продаж, пасовища доведеться викуповувати. Дехто розпродує поголів'я, щоб назбирати грошей. Ще одна причина — в Україні встановлено один із найвищих у Європі податків на додану вартість — 20%. Це впливає на ціни. У Німеччині податок на молочні продукти — 7, у Франції — 5,5, Польщі — 5%.
— Тримаємо одну корову. Сіно й корма заготовляємо самі, — каже 58-річна Марія Гриценко із села Байбузи Черкаського району. — Молоко переробляю на сметану, творог. У вихідні із чоловіком чи сином вивожу продавати молочку на стихійний ринок у Черкасах. Творог пропоную по 75 гривень за кілограм, сметану — по 70. Молоком торгувати найвигідніше, бо не витрачаю часу та електроенергії на переробку. В мене воно коштує 15 гривень за літр. Вторговую приблизно тисячу гривень за один виїзд. На базарі плачу тільки 10 гривень за прибирання. Конкуренції між продавцями немає. В кожного свої постійні покупці. На молоковоз уже давно не здаю молоко, бо платять 5 гривень за літр. На зиму трохи піднімається ціна. А влітку знов дешевшає. В моєму селі раніше виганяли 250 корів на пасовище, зараз — 60. Молоді не хочуть працювати за такі маленькі гроші. Старі — не мають здоров'я. Щороку все менше й менше корів лишається.
— На нашій вулиці лише в мене є корова. А раніше були майже в кожному дворі. Тепер на все село лишилося 10, — говорить 43-річна Лідія Наконечна із села Самгородок Смілянського району на Черкащині.
— Одна сім'я має три корови. Вони возять продавати в місто сир, сметану, молоко. Кажуть, вигідно. Я не торгую, бо немає свого транспорту. Автобус ходить у село двічі на тиждень. Навіть якщо вранці поїду, то назад не встигну. А їхати до сусіднього села, а потім добиратися додому попутками, теж не вихід. Першу корову нам подарував колгосп 1994 року. Чоловік працював трактористом. Тодішній голова сказав, щоб самі вибрали собі тільну теличку. Чоловіка вже сім років немає. Я корову продовжую тримати. То донька Яна вчилася, треба було допомагати. Тепер виходить заміж. Напозичалася, віддаватиму борг. Та й погано без корови. Все-таки щодня свіжа копійка. Працюю на 0,25 ставки санітаркою у фельдшерсько-акушерському пункті. Отримую 800 гривень. Молоко здаю на машину. Поки що їздить із Кам'янки. Кілька тижнів тому приймали по 4 гривні за літр, тепер платять на гривню більше. На зиму заготовляю худобі майже чотири причепи сіна. Городи засіваю ячменем і вівсом, на 70 сотках росте люцерна. Пасу корову сама. Прив'язую на леваді серед села. В обід забираю додому, потім знову веду на пасовище.
— На молоці можна добре заробляти, якщо є своя земля, машина й не треба ходити на роботу, — розповідає 33-річна Ольга Стефанюк із села Павлівка Калинівського району на Вінниччині. Торгує молочними продуктами на вінницькому ринку Привокзальний.
— Маю одну корову. В серпні продала другу, бо багато грошей йшло на корми. Десь 15 тисяч гривень витрачали за сім місяців. Гроші йшли на солярку, щоб власним трактором зібрати сіно. Додатково купляли два тюки соломи, буряковий жом, яблучний жмих. По нашому селу вранці їздять три машини від молокозаводів. Кожна — по своїй вулиці. За літр молока платять 5,6–6,5 гривень. Розраховуються вчасно. Я на машину не здаю. Краще постійним клієнтам продаватиму 3-літрову банку за 35 гривень. Молоко вигідніше, ніж сир чи сметана. Остання кисне швидко. Сиру мало беруть. Є такі дні, що торгу взагалі нема. Тоді віддаємо товар собакам або бігом щось печемо.
Підсобне господарство стало невигідним
— Маємо великі проблеми з молоком. По-перше, бракує сировини. В Україні вигідніше вирощувати м'ясні породи. Виробництво молочних продуктів окупиться за п'ять-сім років. Для порівняння птахівництво — півтора-два роки. Фактично зараз споживаємо молочку сумнівної якості, бо іншої немає, — каже 46-річний Олексій Дорошенко, директор Асоціації постачальників торговельних мереж.
До кінця року молочні продукти продовжать дорожчати. Молоко додасть ще 5%, сметана, кисломолочний сир — по 4.
— У Польщі молоко коштує вдвічі дешевше, у Литві — у 2,3 разу. Це при тому, що зарплата українців ушестеро менша, ніж у поляків. Ще гірша ситуація з йогуртом, кефіром, твердим сиром. За рік ці продукти в Україні подорожчали на 16 відсотків, — продовжує Дорошенко. — Збити ціну можна за допомогою імпорту. Але молочні продукти швидко псуються. Якщо машини затримаються на кордоні, зіпсоване молоко доведеться виливати там же. Без підтримки держави нічого зробити не вдасться. Треба запроваджувати субсидії для фермерів, ефективну систему дотацій і надавати дешеві кредити. Без цього стимулювати виробництво молока в Україні не вийде. У Європі цьому сегменту завжди приділяли найбільше уваги. Тому й ціни там нижчі.
Українці на початку 1990-х масово обробляли городи, вирощували корів, свиней. Залишок продуктів продавали. Протягом останніх років почали менше займатися господарством. Людям легше купити продукти в магазині. Крім того, підсобне господарство стало невигідним через подорожчання кормів і добрив.
Маргаріта ДИКАЛЮК
