Старі кладовища Хмельницького знаходились у різних частинах міста. Серед них були як офіційні захоронення, так і ті, що досі залишились тінню в історії Проскурова.
В центрі міста і біля парку
Два найстаріші кладовища міста були позначені на найдавнішому плані Проскурова. На їх місці, зараз, знаходиться житловий будинок №50 і парк. Йдеться про християнський і єврейський цвинтарі. За словами краєзнавця Сергія Єсюніна, ці кладовища мали місце на початку 18 століття. Тоді найбільшим місцем для поховання померлих у Проскурові був єврейський цвинтар. Знаходився він на сучасній вулиці Кам’янецькій.
Щодо християнського цвинтарю, він знаходився там, де нині розташований біля входу в парк культури та відпочинку імені Михайла Чекмана. З часом ці два кладовища закрили і ховати людей там припинили. Натомість під них виділили інші території. Втім і там нині немає жодного натяку на колишні цвинтарі.
- Згодом, коли місто зростало, був складений новий план забудови. Його склали у 1824 році. Відповідно цвинтарі закрили і виділили під них іншу землю. Для євреїв відокремили ту територію, де зараз простягнулась вулиця Свободи. А християн ховали на місці, де зараз знаходиться Свято-Покровський кафедральний собор - розповідає Сергій Єсюнін.
Кладовища близько міської дитячої лікарні
Людей ховали за межами міста зберігали і сотні років тому. Тоді це була ділянка вздовж сучасної вулиці Кам’янецької, там знаходилися два неофіційних цвинтарі. На одному ховали загиблих від епідемій, на іншому домашніх тварин.
- На той час “ходили” такі епідемії як холера і чума. Тож тих, хто помирав від цього, ховали за межами міста. Адже в самому місті робити це було небезпечно. Кладовище для таких померлих знаходилося там, де зараз міська дитяча лікарня та військове кладовище. Близько цієї ділянки також був “скотомогильник”. Це було таке кладовище, де ховали домашніх та свійський тварин - каже краєзнавець Сергій Єсюнін.
У 1870 році місто більше розрослося і ховати людей почали у нових місцях. Одним з таких є кладовище, що існує в місті й зараз. Розташоване воно на вулиці Кам’янецькій. З самого початку для померлих виділили три ділянки: єврейське, католицьке і православне. Згодом поряд відкрили військовий цвинтар.
Сьогодні повз цих кладовищ щодня проходить тисячі людей.
Будинок та універсам - на кістках
Як розповів краєзнавець Сергій Єсюнін, під час Другої світової війни у місті був німецький цвинтар. Там ховали німецьких та угорських солдат. Це кладовище мало місце на Проспекті миру, а саме близько універсаму “Вінницький”.
- Місто розросталося і кладовища мандрували містом. Там, де знаходиться універсам “Вінницький” в 1941 німці влаштували власне кладовище. Ховали там німецьких і угорських солдат. Для німців там було три прямокутних сектори, а для угорців - один. Згодом рішенням Радянської влади той цвинтар зрівняли із землею. Тоді там засадили плодові дерева і на тому місці виріс яблуневий сад. Тож фактично універсам та частина будинку, що поряд, стоять зараз на кістках - каже краєзнавець Сергій Єсюнін.
Німців ховали біля кінотеатру Шевченка
Наприкінці 1943 року ще одним місцем для поховання був майданчик, що біля кінотеатру Шевченка. Тоді в самому кінотеатрі був шпиталь, де лікували поранених німецьких танкістів. Більшість з них врятувати не вдавалось і їх ховали поряд із шпиталем.
- Наприкінці 1943 року кінотеатр Шевченка закрили і зробили там шпиталь. На той час було дуже багато поранених німецьких танкістів. Відповідно у тому шпиталі їх лікували. Однак більшість з них помирали. Оскільки найближче кладовище було далеко, то ховали німців просто біля шпиталю. Цим місцем був майданчик, що зараз знаходиться навпроти кінотеатру Шевченка - розповідає Сергій Єсюнін.
Знайшли залишки людей і невідомі труни
Окрім традиційних обрядів поховання померлих, у Хмельницькому стикалися із залишками людей. Їх знайшли під час будівництва центрального універмагу. Виявилось, що рештки належать жертвам сталінських репресій. Загалом, на місці, де зараз височить універмаг, раніше були підвали. За словами Сергія Єсюніна, там колись розстріляли 16 тисяч людей. 
- У підземних підвалах їх вбивали, а трупи замуровували. Ті підвали були дуже довгі - близько ста метрів. Усі вони були наповнені мертвими людьми. Вже у 1966 році замість НКВС вирішили побудувати центральний універмаг. Коли почали копати котлован, то знайшли рештки людей. Їх вивозили вночі на військове кладовище і там ховали наново - розповідає Сергій Єсюнін.
Ще одною випадковою знахідкою стали досі не розгадані поховання. Їх знайшли наприкінці 1989 року поблизу вулиці Героїв Майдану. Під час будівництва трансформаторної будки, там були знайдені труни з людьми. Нині історія цих поховань залишається для всіх таємницею. Однак є припущення, що вони знаходилися на тому місці не одне століття.
