У травні цього року виповнюється 20 років з дня заснування проекту «Камені спотикання» (нім. Stolpersteine). Мета проекту - змусити перехожих зупинитися і згадати жертв нацизму, які колись жили, працювали і навчалися по сусідству.
Камені спотикання - це маленькі латунні таблички розміром 10 на 10 сантиметрів, вмонтовані прямо в тротуар біля житлових будинків, університетів, офісів. На них написані імена людей (переважно єврейського походження, а також циган, гомосексуалістів, свідків Єгови, членів Руху опору), рік їх народження, а також дата і місце смерті (як правило, це концтабори в Німеччині, Польщі та Чехії). Всі ці люди колись жили або працювали в будівлях, біля яких встановлені «штольперштайне».
Ініціатором проекту пам'яті жертв нацистів став берлінський художник Гунтер Демніг (нім. Gunter Demnig). У Берліні перші «штольперштайне» з'явилися його стараннями на початку травня 1996 року в столичному районі Кройцберг. Тоді вони були встановлені нелегально. Однак про проект тут вже заговорили, і незабаром Демніг отримав офіційний дозвіл на їх установку.
Художник особисто закладає камені, яких за двадцять років по всій Європі з'явилося вже 56 тисяч штук. «Камені спотикання» є в Німеччині, Австрії, Чехії, Польщі, Угорщини, України, Бельгії, Норвегії, Франції (адреси, за якими закладені камені, а також їх фото, можна знайти на спеціальній сторінці в Вікіпедії.
Ті, хто нагинається, щоб прочитати написи на каменях, кланяються жертвам.
Фото: cosmoflash
Однак більшість людей все ж вважають проект «Камені спотикання» важливим і потрібним. Адже він повертає людям імена і мимоволі змушує задуматися над тим, що кожен з нас може опинитися на місці тих нещасних, чиї імена вказані на табличках, через місце свого походження, кольору очей і волосся, якщо комусь вони раптом здадуться неправильними.
Варто додати, що виготовлення і укладання одного каменю обходиться в 120 євро. Фінансування проекту повністю здійснюється за рахунок добровільних пожертвувань.
До речі, «штольперштайне» Гунтера Демніга стали основою для схожого пам'ятного проекту в Росії. Він називається «Остання адреса», а його ініціатором у 2014 році став видавець і журналіст Сергій Пархоменко.
«Остання адреса» - це громадська ініціатива, спрямована на увічнення пам'яті про людей, які зазнали політичних репресій за часів радянської влади. На згадку про репресованих на стіні будинку, з якого людини свого часу вивели, встановлюється маленька, розміром з долоню, меморіальна табличка. Вона представляє із себе пластину з нержавіючої сталі розміром 11 на 19 см, на яку наносяться відомості про репресовану людину: його ім'я, професія, а також дати народження, арешту, загибелі та реабілітації.
Сотні табличок з іменами жертв політичних репресій вже є в Москві і Московській області, Санкт-Петербурзі, Пермі, Барнаулі, Таганрозі. Про бажання брати участь у проекті також заявили міста з інших республік колишнього СРСР - Київ, Єреван, Одеса, Мінськ, Могильов і Рига.