28 травня 1925 року у Празі українські інтелектуали, які були змушені емігрувати, відкрили збірку архівних документів і назвали її Музеєм визвольної боротьби України.

З ініціативи професорів Українського вільного університету, головним чином, професора історії мистецтва Дмитра Антоновича, який був його незмінним директором від заснування до смерті.

З часом музей став одним із найбільших українських архівів в еміграції. Він функціонував до 1948 року, аж доки прорадянська влада Чехословаччини не передала архів до КДБ.

Після цього документи з Музею вкривалися пилом під замком в архівах КДБ у Москві і Києві.

Ініціатором створення товариства "Музей визвольної боротьби України" для збереження документальних і речових свідчень про виз­вольну боротьбу України був Український вільний університет у Празі. Завдяки його клопотанню уряд Чехословаччини 16 січня 1925 р. затвердив статут новоствореного Товариства.

Тому 28 травня відбулися перші загальні збори Товариства, на яких було обрано Управу в такому складі: проф. І. Горбачевський – голова, проф. О. Лотоцький – заступник голови; члени: генерал М. Омельянович-Павленко, проф. О. Колесса, В. Біднов, В. Старосольський, М. Коновалець (секретар). Отже, до складу Управи Товариства МВБУ увійшли відомі діячі науки та культури, що значно підвищило статус Товариства та вплинуло на формування програмних засад його діяльності.

Статут чітко визначав мету та завдання Товариства – "наукове дослідження усього, що стосується визвольної боротьби, шляхом зародження, утвердження, опису всіх предметів і матеріалів, зв'язаних з цією боротьбою та уможливлення наукової праці на цій основі". Товариство згідно з статутом мало заснувати музей та бібліотеку, а також проводити різного роду виставки, де б відтворювалась історія українського державотворення.

Загальна кількість членів Товариства на 1 серпня 1925 р. становила 36 осіб, серед яких були представники української культури, науки, національно-визвольного руху: проф. П. Андрієвський, проф. Л. Білецький, проф. В. Сімович, проф. В. Січинський, проф. С. Смаль-Стоцький, проф. О. Шульгин, проф. Ф. Щербина та ін.

Джерело