Лікарі під керівництвом фізика-ядерника Гарольда Джонса в Саскачеванському університеті 27 жовтня 1951 року вперше застосували радіацію для лікування раку. Сьогодні цей метод боротьби з раком став одним з основних.

Джонс доти працював в атомній енергетиці, досліджував дію Х-променів. Йому спало на думку використати радіаційне опромінення для того, щоб знищувати чи бодай ушкоджувати ракові клітини. Фізик спостеріг, що вони активно діляться і швидко ростуть. А на активніші клітини радіація діє сильніше. Досить велика доза радіації зупиняє розвиток злоякісної пухлини.

Суть променевої терапії полягає у впливі іонізуючого випромінювання на пухлинні клітини. Необхідна для загибелі клітини доза випромінювання підводиться безпосередньо до злоякісної пухлини, при цьому навколишні здорові тканини і органи отримують мінімальну опромінення.

Променеву терапію Гарольд Джонс запропонував проводити радіоактивним кобальт-60. Назвав її "кобальтовою гарматою". З неї виходили гамма-промені, що діють так само, як Х-промені. Але Джонс не передбачив, що променева терапія, убиваючи ракові клітини, має багато побічних дій. Після сеансів хворі відчувають слабкість і нудоту, в них випадало волосся, знижувався імунітет. Тож, попри позитивні результати, після променевої терапії доводиться довго оговтуватися.

Джерело.