17-річна американка українського походження Софія Лисенко здійснила прорив у медицині. Дівчина створила макромолекулу, яка зможе доносити ліки до мозку людей, які страждають на хворобу Альцгеймера або Паркінсона.
Втім дехто із науковців стверджує, що ця новина дещо перебільшена і називати це медичним проривом зарано.
Якщо бути точнішими, то дівчина створила не “штучну молекулу”, а комп’ютерну модель штучної макромолекули на основі ДНК, яка в теорії може долати гематоенцефалічний бар’єр та доставляти ліки до мозку людей, які хворіють на хворобу Альцгеймера чи Паркінсона.
Це зроблено виключно на рівні ідеї, жодних експериментів не проводилося.
За словами фізика Семена Єсилевського, для створення штучних молекул для потреб фармацевтики, а у роботі дівчини мова йде навіть не про молекулу, а про складний надмолекулярний агрегат. Для реалізації необхідна потужна лабораторія з устаткуванням, вартість якого сягає мільйонів доларів, та кваліфікований персонал науковців та лаборантів.
Шлях від картинки, намальованої на комп’ютері, до реальної синтезованої молекули може займати місяці напруженої праці десятків кваліфікованих фахівців.
“Далеко не все те, що змодельовано на комп’ютері вдається синтезувати й тільки мізерна частина того, що синтезовано хоч якось працює на практиці. На цьому шляху безліч перешкод і тільки одна з десятків тисяч подібних ідей досягає мети”, – каже науковець.
Фізик Єсилевський зазначає, що самі по собі штучні молекули – не новий винахід. І це аж ніяк не знецінює досягнень дівчини. Для її віку та можливостей – це дійсно велика праця, але вона не є винаходом чи серйозним науковим дослідженням.
“Штучні молекули – це 99% лікарських препаратів і побутової хімії, пластик, конструкційні матеріали — практично все, що нас оточує”, – розповідає він.
Ідея може кардинально розв’язати проблему нейродегенеративних захворювань, винахід Софії переміг у престижному науковому конкурсі Google Science Fair.
