Його звали Алан Тюрінг. Він був геєм.
А ще "батьком" сучасної інформатики та зіграв не останню роль у завершенні Другої світової війни завдяки розшифровці "Енігми" – машини, яку використовувала німецька армія для передачі секретної інформації.
У 1952 році до будинку Тюрінга у Великій Британії пробрався злодій. У ході слідства з'ясували гомосексуальну орієнтацію Алана.
Чи покарали крадія?
Невідомо.
Але покарали Тюрінга. Він постав перед вибором: в’язниця або примусове "лікування" у вигляді хімічної кастрації.
Вчений обрав другий варіант. Після курсу гормональної терапії у нього розвинулась імпотенція та виросли груди. Він втратив роботу.
А ще через 2 роки його знайшли мертвим. Поряд було надкушене яблуко, змащене ціаністим калієм.
Хоча версія самогубства й досі залишається суперечливою, закон тих часів зруйнував людині життя.
Лише у 2009 році прем’єр-міністр Великої Британії Гордон Браун публічно вибачився перед Тюрінгом за "несправедливе" лікування.
Зараз за гомосексуальність примусово не каструють, принаймні у розвинутих країнах, але права геїв й досі порушують.
Саме за права геїв та лесбійок 23 червня у Києві українці знову вийдуть на "Київпрайд".
Хтось запитає: "Навіщо це пропагувати?"
Ми вирішили копнути глибше і пояснити, звідки береться гомосексуальність і чому прайд не може нічого "напропагувати".
Звідки беруться геї?
Щоб відповісти на це питання, варто пояснити, що сексуальна орієнтація та сексуальна поведінка – не те саме.
Сексуальна орієнтація – це сексуальний потяг до людини певної статі.
Сексуальна поведінка – те, як людина виражає свою сексуальність.
"Коли до мене приходить підліток та каже, що він думає, що він гей, я питаю його: на зображення кого ти мастурбуєш? Хлопчика або дівчинки?" – наводить приклад психолог, кандидат психологічних наук Олександр Білоус.
"Адже сексуальна орієнтація – це те, про кого ми думаємо, хто нам сниться. Не все обмежується суто статевим актом"
Що викликає саме гомосексуальну орієнтацію?
Наразі вже існує масив наукових даних, який підтверджує, що вирішальний вплив на сексуальну орієнтацію людини чинять гени та умови, в яких розвивається ембріон під час вагітності.
Дослідження 490 000 жінок та чоловіків зі США, Великої Британії та Швеції виявило генетичні варіації, які частіше трапляються у людей, що під час опитування позначають свою сексуальну орієнтацію як гомосексуальну.
Дослідження на однояйцевих близнюках демонструють, що ідентичні близнюки частіше мають одну й ту саму сексуальну орієнтацію, що підтверджує генетичну теорію гомосексуальності.
Багато наукових підкріплень знайшла пренатальна гормональна теорія. Її суть у тому, що гормони, які впливають на плід під час вагітності, багато в чому формують його орієнтацію та гендерні вподобання вже у дитинстві.
Так дівчатка, які зазнавали дії високих доз тестостерону протягом ембріонального розвитку, частіше поводяться як хлопчики та грають у "хлопчачі" ігри.
Діти, чиї матері приймали андрогенний прогестерон під час вагітності, також демонстрували більш чоловічу поведінку.
На секс-уподобання майбутньої дитини може впливати також сильний стрес матері, наприклад смерть близької людини чи життя у зоні військового конфлікту.
У Німеччині часів Другої світової війни народилось більше геїв, ніж за такий самий період до чи після війни.
Психолог Олександр Білоус додає, що єдину причину гомосексуальності поки не визначили. Але встановлено, що люди з цим народжуються.
У свою чергу генетик дослідницького центру MIT Broad Institute Андреа Ганна стверджує, що не існує конкретного гена гомосексуальності, скоріше, негетеросексуальність виникає завдяки низці дрібних генетичних факторів.
Негетеросексуальнітсь – це більш широкий термін, який позначає як людей гомосексуальної, так і бісексуальної орієнтації. Також, його вважають більш гендерно-нейтральним, ніж терміни "гей" або "лесбійка".
Скільки гомосексуалів серед нас?
Часом кажуть, що гомосексуальність – "не норма", тому що геїв "мало".
"Насправді ми не можемо чітко сказати, скільки геїв в популяції. Науковці орієнтуються переважно на соціальні опитування, в яких результат залежить від того, як сформульовані питання", – пояснює Олександр Білоус.
"Якщо брати проєвропейські країни, то там кількість геїв приблизно на рівні 2-4%. А от у Бразилії – до 7%.
А ще ми нічого не знаємо про кількість геїв, наприклад, у мусульманських країнах. Там така відвертість загрожує смертю", – каже психолог.
Але чи означає, що "мало" є синонімом "ненормально"?
Рудих людей у популяції – десь 2%. Людей з зеленими очима – приблизно стільки ж.
Чи є гомосексуальність хворобою?
Ні, це не хвороба.
Вперше досліджувала це питання доктор Евелін Хукер ще у 1950-х роках.
Вона тестувала 30 гомосексуальних та 30 гетеросексуальних чоловіків.
Обидві групи мали однакові рівні інтелекту, освіти та були приблизно одного віку.
Робота Хукер показала, що немає кардинальної психічної різниці між цими чоловіками.
У 1973 році Американська психіатрична асоціація виключила гомосексуальність з переліку психічних захворювань. ВООЗ – у 1992 році.
Чому відмовились від визнання гомосексуальності хворобою?
Оскільки не існує жодних підтверджень, що така сексуальна орієнтація є психічною проблемою.
Гомосексуальність не має основних симптомів психічного захворювання – соціальної дезадаптації та неможливості реалізувати власний потенціал.
"Депресія – це розлад. Гомосексуальність – це особливість", – пояснює Олександр Білоус.
"Депресія має класичний для хвороби перебіг: початок, розвиток, ремісія тощо. Сексуальна орієнтація – те, що завжди залишається з нами".
Чи лікується гомосексуальність?
Гомосексуальність – це стан, який існував та буде існувати завжди, він не заважає функціонувати ні суспільству, ні людині.
Однак довгий час цей стан вважали хворобою та намагались лікувати.
Методи, які за думкою деяких психіатрів, могли змінити орієнтацію людини:
- електрошок;
- гормональна терапія естрогенами;
- психоаналіз;
- лоботомія.
Якщо ви думаєте, що ці тортури – середньовічні дикунства, то знайте: лікування струмом гомосексуальності (науково це називають репаративною або конверсійною терапією) й досі використовують в Україні.
"Фахівці старої школи "за згодою пацієнта" іноді дозволяють собі робити страшні речі. В Україні це "лікування" підтримують деякі психологи та сексологи, на щастя, нечисленні", – розповідає Білоус.
Репаративна терапія гомосексуальності має такий вигляд. Людині показують картинки. Різні – кавун, собака, кішка, дівчина, зображення оголеного чоловіка (жінки).
Жінка або чоловік, які планують позбутися гомосексуальності, отримують розряд струмом, коли бачать картинку оголеної людини своєї статі. І так декілька сеансів.
В результаті "пацієнт" дійсно перестає відчувати сексуальний потяг. При цьому потяг до людей протилежної статі не з’являється, натомість виникають депресія та суїцидальні думки.
Цей метод в радянські часи активно практикував психіатр Віктор Самохвалов. Десятки його пацієнтів так і не отримали жодних покращень у якості життя і лікар відмовився від цієї терапії.
Дослідження 2018 року показало, що суїцидальні спроби серед підлітків, які пережили репаративну терапію, підвищились у 5 разів.
Тож не дивно що цивілізований світ відмовляється від терапії струмом.
1 червня 2019 року Колорадо став останнім штатом у США, який заборонив конверсійну терапію для підлітків.
11 червня 2019 року міністр охорони здоров'я Німеччини заявив, що вони планують теж заборонити таку терапію.
