100-річчю заснування Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка присвячується.
Відкриття університету, 22 жовтня 1918 року. Важливою складовою Української національної революції 1917–1921 рр. був рух за українізацію вищої освіти в Україні, який став опорою університетського будівництва в той час. В українському національно-визвольному русі 1917 року були сформульовані вимоги українізації всіх ланок освіти – від нижчої до вищої. За участі широкої української громадськості поширився рух за створення на своїй землі національних університетів – осередків вищої української культури, який увінчався успіхом влітку 1918 року: юридичним оформленням двох національних університетів – Київського і Кам’янець-Подільського. 20 червня того року при Міністерстві освіти і мистецтва розпочала роботу Комісія в справах вищих шкіл і наукових інституцій України під головуванням академіка В. Вернадського. За короткий термін вона розробила і ухвалила два важливих законопроекти – “Про перетворення Київського українського народного університету в Київський державний український університет” і “Про заснування Кам’янець-Подільського державного українського університету”, які 5 серпня з невеликими змінами прийняла Рада Міністрів, а 17 серпня затвердив гетьман України Павло Скоропадський. Заснування двох українських університетів в період гетьманської держави П. Скоропадського стало одним із найбільш яскравих здобутків національного відродження 1917–1921 рр. Багатогранний процес утворення та діяльності державних українських університетів у 1917–1921 роках ґрунтовно висвітлений у монографії О. М. Завальнюка “Утворення і діяльність державних українських університетів (1917–1921 рр.)” [2].
До загального українського громадського руху за створення вищих шкіл приєдналася подільська інтелігенція, яка на початку 1918 р. поставила перед міською владою Кам’янця-Подільського питання про відкриття в місті університету. Хто ж були найперші ініціатори заснування університету в Кам’янці? Віктор Приходько у своїх споминах “З історії повстання українського університету в Кам’янці на Поділлі” зазначав: “Це були: Голова Кам’янецької Повітової Земської Управи (Громадської Самоуправи) Олімпіада Михайлівна Пащенко, далі – Голова Кам’янецької Міської Управи (бурмістр) Олександр Павлович Шульмінський і Голова Подільської Губернської “Просвіти” – Кость Григорович Солуха [4, с. 42].
Міська дума не лише підтримала університетську ідею, а й разом з місцевою “Просвітою” ініціювала перед державною владою України питання про заснування в адміністративному центрі регіону національного за характером і змістом університетського закладу. До відкриття Кам’янець-Подільського університету довелося докласти чимало зусиль Міністерству освіти й мистецтв Української держави, ректору, університетській комісії, міській думі, земським структурам, професорсько-викладацькій корпорації. Міська влада надала закладові значну фінансову допомогу, забезпечила навчальними і житловими приміщеннями, земельними ділянками, виділила будматеріали для спорудження власних корпусів, делегувала своїх представників до університетської комісії, яка безпосередньо займалася матеріально-технічною і організаційною підготовкою відкриття цього навчального закладу. В липні 1918 року міська дума проголосувала рішення про створення постійного складу Університетської комісії із 21 особи. Її очолив ректор І. Огієнко, секретарем стала О. Пащенко, членами обрали О. Шульмінського, В. Приходька, К. Солуху, П. Бучинського, Є. Сіцінського та ін. [10, с. 55]. Розпочалася напружена праця із формування професорсько-викладацької корпорації, університетської бібліотеки, підготовки навчальних приміщень до занять тощо. Про цей нелегкий напружений процес залишили свої спогади його безпосередні учасники: І. Огієнко [5], В. Приходько [4; 8; 9], О. Пащенко [4; 7].
У науково-документальному виданні “Кам’янець-Подільський державний український університет (1918–1921) у документах і матеріалах”, укладачами якого є С. А. Копилов і О. М. Завальнюк, вміщено документи і матеріали, які розкривають процес появи в добу Української Центральної Ради ідеї заснувати вогнище національної вищої освіти, науки і культури в історичному Кам’янці-Подільському, юридичне оформлення університету та підготовку до початку роботи за допомогою місцевої громадськості його навчальних приміщень, святкування відкриття, формування професорсько-викладацької корпорації та студентського контингенту вишу, організацію навчальної і науково-дослідної діяльності, формування матеріально-технічної бази, участь трудового колективу і студентства у державному будівництві і громадсько-політичному житті країни, повсякденне життя учасників навчального процесу, долю вишу за радянського режиму [3].
Сучасники тих подій підкреслювали величезну роль Івана Івановича Огієнка в цьому процесі. Як зазначала Олімпіада Пащенко, “Так і сталося, – вся справа лягла на плечі проф. Огієнка. Як завжди, так і тепер можна цілком безстороннє ствердити, що тільки проф. Огієнкові Кам’янецький університет завдячує своє існування” [7, с. 358]. Про багатогранну, цілеспрямовану діяльність фундатора і першого ректора Кам’янець-Подільського українського університету визначного громадського діяча, відомого вченого-мовознавця та історика української культури, екстраординарного професора Івана Івановича Огієнка (1882–1972) в царині заснування та подальшого розвитку цього навчального та наукового закладу йдеться і в науково-документальному виданні “Іван Огієнко – організатор, керівник і оборонець Кам’янець-Подільського державного українського університету (1918–1920 рр.) Документи. Матеріали. Світлини. Хроніка діяльності”, укладачами якого є С. А. Копилов, О. М. Завальнюк [6].
Вагоме місце у вивченні творчої спадщини І. І. Огієнка належить також відомому сучасному українському вченому М. С. Тимошику. Він є автором цілої низки праць з цієї проблематики, у яких висвітлено життєвий і творчий шлях Івана Огієнка (митрополита Іларіона), ім’я якого ідеологи тоталітарного режиму протягом усіх радянських років забороняли вживати у будь-якому контексті. Проаналізовано величезний пласт його наукової, публіцистичної, художньої, епістолярної творчості. Монографії, документально-публіцистичні оповіді, побудовані автором на невідомих архівних матеріалах, знайдених ним у Швейцарії, Канаді, а також у колишніх радянських спецфондах, розкривають драматичну долю Івана Огієнка, його багатогранну діяльність у контексті українського національного відродження. Червоною стрічкою у життєписах про Івана Огієнка звучить так званий “кам’янецький” період його діяльності, пов’язаний з фундацією і керівництвом Кам’янець-Подільським державним українським університетом [12; 13; 14; 15].
Після розв’язання основних матеріально-технічних завдань з підготовки університету до роботи І. Огієнко і його команда вирішили провести всеукраїнське свято презентації новопосталого закладу, яке мало б продемонструвати країні і світові успішність українців у розв’язанні одного із великих і складних освітньо-культурних проектів. Проведення урочистих заходів із відкриття Кам’янець-Подільського державного українського університету стало логічним завершенням великої і результативної роботи із заснування університетського закладу. За участю ректора, університетської комісії, професорсько-викладацької корпорації, студентства був вироблений план свята відкриття університету й перебування гостей у Кам’янці-Подільському. Хід підготовки і основний перебіг свята відкриття К-ПДУУ 22 жовтня 1918 року, яке завдяки зусиллям його організаторів набуло статусу всеукраїнського, висвітлені у вже зазначених працях учасників тих подій, багатьох працях сучасних дослідників. Цінними для науковців є спомини І. Огієнка “Моє життя. Автобіографічна хронологічна канва”, у якій автор передав детальну картину щоденної копіткої праці по підготовці до свята, приділив велику увагу урочистостям з нагоди святкування [5].
Аналіз громадсько-освітнього руху за українізацію вищої освіти, хід матеріалізації ідеї заснування та святкові заходи, присвячені відкриттю осередка національної вищої освіти в Україні – Кам’янець-Подільського державного українського університету, здійснено у праці О. М. Завальнюка “Свято відкриття Кам`янець-Подільського державного українського університету: дослідження, документи, матеріали”. У ній на основі архівних документів, матеріалів періодичної преси, мемуарної і наукової літератури подано підбірку матеріалів, що розкривають процес підготовки до свята, здійснення самої урочистої події 22 жовтня 1918 р., звіти журналістів про перебіг святкування, а також тексти привітань К-ПДУУ від різних осіб, установ, громадських організацій [10].
Святкування відкриття Кам’янець-Подільського державного українського університету стало надзвичайно важливою українською культурною акцією, в якій вдало поєдналися ідейні, художньо-естетичні, організаційні, моральні, народні засади. Всі тогочасні кам’янецькі газети повністю були присвячені цьому святу. Особливу увагу цій події присвятила одноденна газета “Свято Поділля”, у якій подана історія заснування університету, біографії ректора, професорів, план та програма проведення свята тощо [11].
Таким чином, вироблений і реалізований колективно сценарій святкування відкриття Кам’янець-Подільського державного українського університету забезпечив ще не бачену в історії адміністративного центру Поділля, всього регіону культурно-освітню подію. Велике значення для підтримки новопосталого закладу, піднесення його авторитету мала участь у святі представників держави, громадського самоврядування, інтелігентних кіл, а також великий потік привітань, який, по суті, був виявом довіри до політики відродження України, підтримки національної ідеї, конституювання університету в українському духовному, культурно-освітньому просторі. Свято засвідчило згуртованість передової української інтелігенції, громадськості міста і професорсько-викладацької корпорації, що стало запорукою поступу у 1918– 1920 рр. [10].
