Практика останніх років показує, для того щоб досягнути успіху в виборах не обозв'яково бути успішною людиною та своєю щоденною працею заслуговувати довіру громади. Щоб виграти вибори в сучасних реаліях варто лише професійно використати технології т.зв. "чорного піару", арсенал яких доволі різноманітний.
У середовищі політтехнологів "чорним піаром" називають сукупність методів і прийомів ведення виборчих кампаній, які допускають порушення законів, моральних і етичних норм, поширення завідомо неправдивої інформації, яка компрометує конкурентів й т.п.
Особливо успішно технології "чорного піару" були напрацьовані в Російській Федерації. Теоретики та практики активно діляться методами як успішно здобути перемогу на виборах завдяки подібним технологіям як в Інтернеті, так і в наукових публікаціях. Нагадаємо, що протягом останніх п'яти років в міській раді одним із найактивніших членів фракції ВО "Свобода", яку очолював Михайло Посітко є громадянин Російської Федерації, до речі також науковець, Геннадий Данилович Бенкендорф.
Диплом Геннадия Даниловича Бенкендорфа виданий в РФ
Сьогодні на прикладі кандидата на посаду міського голови Кам'янця-Подільського Михайла Посітка продемонструємо які інструменти "чорного піару" він вже використав у свої кампанії. Рекомендації російських політтехнологів з їхніх методичок будемо супроводжувати власними коментарями з поясненням.
ПОЛИТТЕХНОЛОГИЯ: ЗАПУСК СЛУХА
Зачастую слухи, переданные из уст в уста, воспринимаются избирателями в качестве куда более достоверного источника информации, нежели официальные заявления на ТВ, радио или в прессе.
Психологически слухи важны для каждого из нас в качестве «независимых», достоверных ориентиров, способствующих формированию собственного мнения и оценки в отношении определенной ситуации, события или персоны.
Политические технологии не стоят на месте. Сегодня самые разные слухи распространяются и через социальные сети, и через популярные мессенджеры, «заражая» широкие слои населения. Однако классический слухмейкинг традиционно направлен на целевую аудиторию 60+. Иначе говоря, на пожилых людей, у которых в силу возраста и узости ежедневного круга общения значительно снижен порог критического восприятия входящей информации.
Посітко та його команда, а також команда їхніх політичних союзників поширювала й продовжує поширювати чутки як в соціальних мережах, так і в друкованій пресі під загальною назвою "90-ті". Однак, що саме відбувалося, хто брав участь, які злочини відбувалися не повідомляється: "виходець з 90-тих", "проспиш 25, прокинешся в 90-х", і т.п. "90-ті повертаються".
Технологія поширення таких чуток базується на тому, що завдяки асоціаціям та сформованому завдяки кіно та телебаченню стереотипам про 90-рр. в людей повинно скластися уявлення про "темне минуле" його політичного конкурента.
Чутки ефективно запускаються через довірливу бесіду спеціально найнятих і навчених для такої діяльності "балакунів". Ті нібито спілкуються між собою на "вкрай важливу тему" між собою. Причому обговорюють щось "сенсаційне" там, де зазвичай багато людей похилого віку – в комунальному транспорті, у відділеннях пошти, банку, на ринках, аптеках, у дворах.
ПОЛИТТЕХНОЛОГИЯ: ВБРОС ФЕЙКА
Вброс фейка и дальнейшее его распространение в СМИ является малозатратной и, при определенном стечении обстоятельств, весьма мощной политтехнологией.
По большому счету, фейком, который взорвет информационную повестку, в наше время может стать все что угодно! Фотомонтаж, постановочное событие, видео «очевидца», скриншот несуществующего комментария влиятельного политика или телезвезды в социальной сети. Достаточно добиться минимальной степени достоверности, чтобы фейк «выстрелил».
В глобальном обществе переизбытка информации, клипового мышления и постправды, охота за горячими новостями и скандалами становится чуть ли не олимпийским видом спорта. Теперь каждый второй хочет самым первым сообщить нечто дикое, неожиданное, цепляющее внимание всех и сразу. Именно по этим принципам и работают фабрики фейков. В погоне за траффиком и вниманием аудитории средства массовой информации охотно тиражируют непроверенную информацию, а сетевые политтехнологии – достигают своей цели.
Останній приклад – створений напередодні виборів телеграм-канал на який досить часто посилається Посітко. На цьому ресурсі публікується відверто фейкова інформація про політичних конкурентів самого Посітка, однак він нібито до цього немає жодного відношення.
А завдяки наявності ботоферм ця ж фейкова інформація швидко шириться на просторах Інтернету. Працює ця технологія за принципом: "краще першому збрехати, аніж другому сказати правду".
Яскраві нещодавні приклади – фейки про те як депутат перекинув малину в Кам'янці-Подільському, а бо ж про масло-фальсифікат, яким нібито годували дітей в нашому місті.
Внаслідок швидкого поширення неправдивої інформації в простої людини користувача виникає відчуття того, що фейк є дійсно правдою, адже за простою логікою якщо це брехня, її б не розтиражовали інші користувачі, в тому числі можливо й друзі чи знайомі.
До прикладу, з власного досвіду, щоб викрити подібну брехню слід витратити час для пояснення хто, як, з якою метою її поширює та навести аргументи чому вкинутий фейк насправді є брехнею. Так було вже з наведеними прикладами про "масло фальсифікат" та "хуліганство депутата". Однак для осіб, які вкидають фейки це неважливо, оскільки лише незначна частина користувачів дійсно захоче перевірити інформацію. З іншого боку за час, який витрачається на розвінчання брехні, можна створити ще десять нових подібних фейків.
Продовжує жити ця технологія "чорного піару" і в друкованій пресі, однак на сьогодні це вже не настільки швидкий інструмент поширення як Інтернет й водночас доволі затратний. Поширення фейків в газетах та буклетах також в більшості випадків здійснюється анонімно.
До прикладу в Кам'янці-Подільському можна зустріти в різних форматах такий собі "бюлетень інститутів громадянського суспільства "Нескорений Кам'янець". Це видання є анонімним, однак його доволі часто асоціюють з місцевим осередком ВО "Свобода".
Бюлетень "Нескорений Кам'янець" та партійна газетка ВО "Свободи" в руках виборців
Хоча громада нашого міста бачила ще й не таке. На одній з сесії міської ради Михайло Посітко відмовився визнати навіть те, що газета "Свобода" з його портретом не має жодного відношення до нього, оскільки в ній було досить фейкової інформації за яку легко можна було б притягнути його до відповідальності.
У відео депутат міської ради Геннадій Невенчан запитує Михайла Посітка про те чи має той відношення до газети, яка розповсюжується під брендом місцевої ВО "Свобода"
ПОЛИТТЕХНОЛОГИЯ: «САМОСТРЕЛ» ИЛИ «ПРИВИВКА»
Вступая в неравную борьбу с более сильным оппонентом, стоит заранее подстраховаться. Очевидно, что соперник рано или поздно решит дискредитировать вас в глазах избирателей. Поэтому «прививайтесь» или включайте «самострел»! Попросту говоря, «наедьте» на самого себя так, чтобы обычные люди усмотрели в этом происки злодея-конкурента.
Найдите способ первым донести до людей версию о возможном заказчике компромата или угроз в ваш адрес до людей. Намекните, кто за этим стоит. И как можно более прозрачно – остальное обыватели додумают сами.
Вже в день голосування, 25 жовтня 2020 року Михайло Посітко звертається в поліцію з заявою про погрози, а в телеграм-каналі продовжують щодня поширювати інформацію про те, що нібито планується фізичне насильство стосовно цього кандидата. Вже навіть прибули до Кам'янця-Подільського бойовики з Придністров'я "які будуть знімати кандидатуру Посітка М.В".
Фрагмент допису з телеграм-каналу, де поширють фейкову інформацію
Поряд із цим, продовжують активно вкидати цю інформацію й "просвободівські" ЗМІ.
Це лише зайвий раз свідчить, що вже зараз активно підігравається інформаційний простір міста подібними заявами з метою подальшого прямого звинувачення політичного конкурента.
І у випадку, якщо дійсно команда Посітка вирішила повністю втілили політтехнологію "Попросту говоря, «наедьте» на самого себя" провокацій слід очікувати вже безпосередньо за декілька днів до виборів, або ж як і в попередній раз в самий день голосування.
ПОЛИТТЕХНОЛОГИЯ: РАСПРОСТРАНЕНИЕ ЛЖИ
На повышение популярности кандидата работают также такие методы, как распространение агитматериалов против кандидата с очевидно нелепыми обвинениями в его адрес, публикация данных «заказных» социологических опросов, фальсификация данных опросов и т.п.
Поряд із цим, як ми могли спостерігати під час передвиборчої кампанії в агітаційних матеріалах Посітка з'являлися дані соціологічних опитувань відповідно до яких "він єдиний хто має найбільші шанси отримати перемогу", а його рейтинг складає 43%.
Фрагмент з політичної агітації Посітко
Однак за результатами голосування 25 жовтня Михайло Посітко набрав лише 35% голосів виборців, в той же час як лідер першого туру Володимир Мельниченко – 40%. Таким чином, всі соціологічні опитування, які подавалися командою Посітка як достовірні виявилися брехнею.
ПОЛИТТЕХНОЛОГИЯ: ИСКУССТВЕННОЕ ПОВЫШЕНИЯ СОБСТВЕННОЙ ПОПУЛЯРНОСТИ
Приемы искусственного повышения собственной популярности могут использоваться не только отдельными индивидами, но и коллективными участниками политического процесса – политическими партиями. Для этого чаще всего используется технология проведения социологических опросов, например, в Интернете. Используемые интернеттехнологии, как правило, не позволяют производить идентификацию голосовавших, т.е. не дают возможности соблюсти репрезентативность выборки. В этом случае сами организаторы могут стимулировать процесс «нужного» голосования и составления необходимой статистики.
Чи не щодня в групах у соцмереажах, які підконтрольні Посітку, а також на підконтрольні йому ЗМІ оголошуються опитування. Їх ініціаторами, як не дивно, є найближчі прихильники "свободівця" й голосують в них здебільшого лише вони. Однак завдяки поширенню подібних опитувань починає складатися враження про реальну підтримку Посітка серед користувачів соцмереж. Однак як це часто буває половина з тих хто голосує тут – інтернет-боти, нереальні люди з видуманими іменами та викраденими фото.
Приклад маніпулятивного опитування
І це далеко не всі технології "чорного піару", який використовує кандидат на посаду міського голови Кам'янця-Подільського Михайло Посітко.
