Вся правда про COVID-19 від кам’янчанки, яка перехворіла коронавірусом

Про те чи допомагають маски та антисептики, як розпочиналася хвороба, як і де лікували у Фейсбук розповіла Юлія Степанюк.

Жінка захворіла на коронавірус, проте не могла повідомити про це лікарів адже не уклала договір з сімейним лікарем.

Юлія розповіла які симптоми з'явилися найпершими, яскільки насправді треба чекати результат ПЛР-тесту, як проходило лікування у Кам'янець-Подільській ЦРЛ та скільки часу знадобилося аби одужати.

Далі інформація дослівно з першоджерела:

        "Насамперед,  я хочу подякувати лікарям К-П ЦРЛ, які витягли мене "з того світу", в усіх значеннях. Надзвичайно компетентні, хоча дуже молоді. Я зразу й не повірила, що та молоденька дівчинка-лікар в скафандрі зможе мене поставити на ноги, якщо я не можу дихати, не маю нюху і слабкість у всьому тілі така, що сили не було вийти в туалет....могла лише лежати і кашляти!

       ЯК УСЕ ПОЧАЛОСЯ...СИМПТОМИ

Спочатку трохи декілька днів покрутило в носі, я попила азітроміцин і думала, що попустить. Але ні...піднялася температура 38 і я зрозуміла, що не відчуваю запахів. Заварила каву і не відчула аромату. ..     Злякалася...ізолювалася від усіх і вирішила помирати на самоті. Боліло усе тіло ДУЖЕ СИЛЬНО! Шкіра на животі і ногах, спина... Я лежала і "доходила" Так як контракту з сімейним лікарем не склала, подзвонити не могла нікому, окрім мами. Почувши по телефону мій голос, мамуся відчула неладне, приїхала з Києва в ту ж ніч і на таксі завезла в районну лікарню. Там зробили ренген і показало запалення легень. Потім якась лікарша на прийомі написала направлення на стаціонар. Щоб ви були в курсі, майже усі відділення ЦРЛ переробили під інфекцію для хворих з підозрою на covid. Привезли мене на 5 поверх, де раніше було відділення гінекології. Йти я взагалі не могла, сили мене покидали, мама плакала. Коли я зайшла у те відділення, побачила усіх в скафандрах,  касках,  масках, захисних окулярах - мені стало ще страшніше. Я розплакалася і почала задихатися вже від нервів.... Положили в палату, де було ще четверо. Взяли тест на COVID, взяли кров з вени, виміряли тиск і сатурацію ( доступ кисню до легень). Тиск чомусь постійно був низький і сатурація - 92, при нормі 97-99.

     Прийшла молода і дуже приємна лікарка, оглянула, виписала рецепт. Мамуся все скупила...ДОРОГО...ДУЖЕ.... Поставили крапельницю, дали уколи. Дихати ще не могла на повні груди. Дихала ривками, поверхнево і не глибоко. Вставати не було сили, їсти теж не могла. Тошнило... Пила воду і все... Від крапельниць крутилося в голові, темніло в очах, але я терпіла, бо відчувала, що після них я можу дихати.

      5 днів чекала результатів тесту. Увесь цей час мене лікувала прекрасна молода лікарка Вікторія, не знаю як повне прізвище та ім'я. Персонал увесь професійний, всім дякую, що допомагали. Ви лише уявіть, як вони бідні витримують біля нас хворих увесь день в тих обладунках! Честь їм та хвала!!! Відділення переповнені, місць не вистачає!

        Після того, як прийшов тест, мене на швидкій перевезли в інфекцію ( двоповерхова окрема будівля) на другий поверх. На першому зробили реанімацію для самих важких. Мені вже було на той час значно ліпше. І тут я зустріла багато людей знайомих, які вже давно лежать з ковідом, але нікому нічого не кажуть, приховують. А для чого? Навпаки треба поділитися інформацією,  щоб кожен зміг себе захистити!  Але ж є люди різні,  які вважатимуть тебе "прокаженим", іншого слова я не знаходжу....

       В цьому відділенні до мене прийшов молодий лікар і сказав продовжувати лікування і нічого не змінювати, бо вже йде на покращення. Довго я там не затрималася, бо почали везти багато важких і свіжих і не було місць. Тому мене перевели в дитяче відділення,  зараз його теж переобладнали на інфекційне. Але сюди переводять тих, хто йде на покращення.  Лікар сказав, що в мене молодий та сильний організм, тому я швидко поборола цей вірус. Протягом місяця я вже його точно знову не підчеплю, але треба берегтися, бо він може бути повторно. Особливо важко тим, в кого є супутні хвороби: діабет і т.д.. Тому бережіться! Але ще раз кажу і лікарі підтверджують - не так страшний вірус,  як його малюють! Мене підняли за тиждень. Декого два-три тижні...Є летальні випадки. Теж факт.  Але це стосується стареньких, в них організм слабший і не може боротися. Але я вже помітила, що вірус не вибирає,  чи ти бризкаєш руки антисептиком щохвилини і не знімаєш маску, як моя знайома, яка зараз під апаратами дихає і нікому нічого не каже, чи  ти будеш так як я, жити звичайним життям, але всерівно захворіла... Це вже як Бог дасть. Потрібно молитися і вірити в Його допомогу! Бо страхом і тіканням від церкви - горю не допоможеш. Може б якщо я частіше ходила до церкви, а не їздила по конференціях, виборах, роботах та магістратурах, то б не захворіла. Тому закликаю усіх молитися, вірити в Бога і Він точно допоможе. Бо маска і антисептик тут безсилі! І не "шугатися" тих людей, які хворіють.  Бо ніхто не знає, що тебе чекає завтра! Я дякую усім за підтримку, бо ЩИРОЇ підтримки дуже не вистачало! Лише хто пройшов це - зрозуміє. Від кого надіялася - не дочекалася, а про кого і подумати не могла - щиро підтримали! Я все пам'ятатиму, дякую. А найбільше ДЯКУЮ  -моїй мамусічці.

        Моя лікарша, це я до прикладу, у відділенні де повно хворих, знімала на коридорі маску, щоб хоч краплину повітря вдихнути і казала щоб я не боялася, бо все буде добре! І ви не бійтеся. Вчасно йдіть до лікарні і не затягуйте. Бо дуже страшно, коли не можеш дихати...І не приховуйте свою хворобу! Не потрібно! Кажіть правду! Адже все лікується!»