З 6 квітня приступила до роботи мобільна медична бригада зі складу лікарів КНП «Лікувальний діагностично-консультативний центр» (директор Борис Цвігун). Основна база мобільної бригади розташовується у приміщенні по вул. І.Франка, 30.

Станом на 22 травня відібрано 282 зразки біоматеріалу для проведення ПЛР-тестів на коронавірус, позитивними виявились 18. Серед людей, які проходили тест, біля 25 відсотків становили жителі Кам'янець-Подільського району. (Нагадаємо, що у місті працює декілька бригад, ними було взято біля 500 зразків.)

Налагоджена дієва співпраця із керівництвом та колегами із КНП «Кам'янець-Подільський центр сімейної медицини». Сімейники по годинах розписують прихід до пункту забору людей із підозрою на COVID-19, тим самим регулюючи людський потік, що усуває черги та скупчення.

Керівництво Центру також домовилось із Гуменецьким пунктом сімейної медицини про взаємодопомогу щодо транспортування зразків біоматеріалу до хмельницької лабораторії, адже одна поїздка обходиться близько 600 грн., а їздити доводиться щодня.

Чергують лікарі по тижнях, щоб не порушувати графік на основній роботі. Чергування пішло вже по другому колу (в бригаді 7 лікарів), адже карантин продовжується і проблема захворюваності на коронавірус залишається.

Декілька членів мобільної бригади поділились враженнями від першого тижня чергування.

Антон Козярчук, травматолог:

- На моєму тижні здійснено 11 заборів біоматеріалу. Були виїзди за місцем проживання, хтось приходив на пункт самостійно.

Як реагують люди, що здають проби? Здебільшого спокійно. Мазок беремо із горла та носа, процедура не болюча. Деколи, якщо торкаєшся паличкою глибоко у горлі, можуть бути невеликі позиви на блювання. Довелось брати пробу у двох дітей, то вони були самі терпеливі.

У багатьох сторонніх, дивлячись на нас у костюмах «космонавтів», виникає бажання сфотографувати чи заради цікавості, чи щоб викласти у соцмережі. Не встиг додому прийти - вже дзвонять знайомі, що впізнали мене на фото. А ще типові питання зі сторони: «Ви у яку квартиру ходили?», і не думають, як почувалися б особисто, якби після нашого приїзду про них пішов розголос.

Свої побоювання і тривогу відштовхую на другий план, бо, як говориться:« Ми можемо щось змінити? Ні. То який сенс переживати?»

Найбільше дошкуляє дискомфорт у плані обмундирування, бо чим тепліша погода, тим важче працювати у захисному костюмі. Дуже запотівають окуляри. Пробували мастити різними засобами, але все одно через деякий час скельця вкриваються вологою. Залишається якась маленька чиста щілинка збоку, то ледь не косоокість заробляєш, щоб бачити свої руки. Та це виробничі нюанси, до яких потрібно прилаштовуватись».

 

Дмитро Пирогівський, травматолог:

- Чергував у мобільній бригаді на 2-му тижні. Усі забори робилися на базі або в ізоляторах медзакладів. Люди на процедуру реагували нормально, адже це в їх інтересах - знати про свій стан.

Від сторонніх було більше переполоху. Якщо їхали в медмашині у спецодязі - реакція у спостерігачів здебільшого лячна. Коли зупинились на світлофорі, то у водія сусідньої машини очі стали як тарілки, на зелений світ рвонув стрімголов.

Ми на початках деколи працювали із експрес-тестами на COVID-19, зараз користуємось тільки ПЛР-тестами, адже перші не дають стовідсоткової точності.

 

Сергій Бузинський, онколог:

Я 5-й тиждень був на чергуванні. Ще з часів вступу до медінституту морально готовий до важких ситуацій, коли прийдеться стикатись із смертельно небезпечними хворобами, тому пандемія великого страху не викликала.

За тиждень мною було взято 70 мазків у городян, які мали контакт із підтвердженими хворими на коронавірус.

Колеги, які чергували переді мною, вже налаштували алгоритм роботи. На радість усім - на перших тижнях карантину такого об’єму роботи у бригади, як зараз, не було.

Вважаю, що мобільна бригада зі своєю функцією справляється добре, поставлені завдання виконуються. У подальшому, якщо кількість випадків буде значно збільшуватись, одна мобільна бригада може не встигати. На цей варіант розвитку подій теж є план. Буде створено спеціальний пункт прийому проб, де можна обслужити до 300 людей на добу.

Робота важка більше морально, ніж фізично. Бере роздратування, злість, коли бачиш: пацієнти, у яких був підтверджений контакт із хворим, приходили здавати проби прямісінько із роботи, добираються без масок на таксі, приходять із родичами і знайомими. Тобто люди не думають взагалі про те, які наслідки можуть привести їх дії. Первинний страх, який був на початку пандемії, проходить і починається небезпечна розслабленість.

Кожен має бути усвідомлений і ходити у засобах індивідуального захисту, щоб самому не заразитись і не заразити інших. У нас невелике місто і за три-чотири дні усі мешканці опосередковано один із одним мають контакт».

 

За свою небезпечну працю члени мобільної медичної бригади від держави коштів на сьогодні не отримали. Вони вдячні своєму керівнику, який винайшов із резервів Центру кошти на заохочувальну премію.

Прикро, та усі члени бригади, із якими спілкувалась, зазначали вражаючу недисциплінованість наших городян. Це впадає в очі у людних місцях, доступ до яких нещодавно дозволи. Щоб жити в насправді цивілізованій країні, потрібно думають не тільки про себе, але й людей поряд. Відноситись із співчуттям, поважати гідність хворих на коронавірус, адже на їх місці у будь-який момент може опинитись кожний.

У часи випробувань давайте рости насамперед духовно.

Автор: Вікторія Гайдамашко, опубліковано на Фейсбук-сторінці "Медицина Камянця".