29 січня 1920 року в Кам’янці-Подільському сталася пожежа в Палаці губернатора.
Як пише у своїй дисертації Ігор Старенький, на цю подію болісно відреагував Юхим Сіцінський: «Знищили ту величність, що мав той будинок в первістнім вигляді. В той же час, при тому же губернаторові (70-ті роки ХІХ століття) були знищені деякі й інші пам’ятки старовини в Кам’янці: в замку знесена брама, що була при в’їзді від Підзамча, знесені башти, що стояли на кінцях Турецького мосту. Коли в 1842 році в Кам’янці був цар Микола І, то дав наказ нічого не рухати з фортифікацій міста і берегти замок, але той наказ забули, і нищили пам’ятки старовини немилосердно. І так робилося до останніх часів…» У 1920 році з остаточним становленням радянської влади на Поділлі, діяльність подільського духовенства з охорони пам’яток архітектури, особливо сакральної, була згорнута, а в 1930-ті роки зведена нанівець. Були закриті та піддані поступовій руйнації церкви в багатьох селах.
До речі, під палац губернатора на початку 19 століття було перебудовано палац коменданта фортеці Яна де Вітте. Зруйнований палац губернатора у пожежі 1920 року не відбудовувався. Палац розташовувався у південно-східному куті Губернаторської площі (сучасна площа Вірменський ринок), між Комендантським провулком і Вірменською вулицею. З боку Вірменської вулиці збереглася східна ділянка кам'яної огорожі палацу, яка має статус пам'ятки архітектури місцевого значення.
