Питання, що можна показати у нашому місті мандрівникам, окрім цитаделі турбує далеко не усіх, але є справжні патріоти рідного краю, які мріють, щоб Хотин процвітав, і докладають для цього чимало зусиль. У Хотині створюють справжній дендрологічний парк з великою колекцією ексклюзивних насаджень, хвойних та квітучих дерев.
Майбутній дендрологічний парк, орієнтовною площею у 5 гектарів уже налічує більше ста видів різноманітних насаджень. Є дерева та кущі, які занесені до Червоної книги і нині майже знищені людьми. Є рослини, що ростуть лише в Америці та Азії; дерева, які живуть навіть тисячу років і досягають до 100 м заввишки та 11 м завтовшки.
А займається цією справою Віталій Чинчик разом зі своєю родиною: братом Валерієм (і його сім’єю), своєю дружиною Іриною та синами: Артемом і Романом. Він – уродженець Хотина, але чимало років проживав у Чернівцях. З ним вирушаємо у неймовірну подорож дивним оазисом і будемо розвідувати, з чого усе почалося та яку ідею він втілює.
Чоловік зустрічає нас біля воріт свого будинку. Одразу у око впадає його відкрита посмішка і простий, робочий вигляд. А поруч нього вірні друзі – собаки, які супроводжуватимуть нас протягом усієї «екскурсії». Тільки-но ми привіталися під мурованими воротами з червоною черепицею, як помічаємо викувану збільшену копію льодоруба та квітки едельвейс, а біля них напис: «No pain – no gain», що у перекладі означає: «Без болю – немає перемоги». Це девіз, життєве кредо господаря. Він стверджує, що якщо ти хочеш чогось досягнути, то треба докласти зусилля. Чому саме ці атрибути викувані? Віталій пояснив, що захоплювався альпінізмом і підкорив чимало вершин. І, як ніхто, знає, яких зусиль потребує досягнення поставленої мети.
Нашу розмову переривають шпаки, які кружляють над нами та голосно цвірінькають. Виявляється, що у стіні будівлі вставлене дупло від зрізаного дерева, яке росло на цьому місці, і зараз у ньому є пташенята.
– Як зароджувалася ідея створення такого унікального місця для екологічного туризму? – запитую співрозмовника.
– Як сказав хтось з китайських мудреців: «Не важливо, що ти робиш, головне, щоб ти знав, для чого це робиш, і тоді у тебе все вийде!». Тому щодня, з року в рік, якщо хочеш чогось досягнути – потрібно працювати над досягненням мети, тоді буде результат, – переконаний Віталій. – Мандруючи світом, як альпініст, я чимало побачив і зробив висновок: у нас – «золота» земля, чудові кліматичні умови. Я знайомився з багатьма людьми, з часом усі моменти, думки та враження складалися в одну картинку із запитанням: чому у нашому місті немає навіть на що подивитися, окрім фортеці?
Одного разу, коли я був тут у батьків, гуляючи околицями фортеці, натрапив на цю депресивну територію. Чому депресивна? Бо ні води, ні газу тут не було, родючої землі немає – лише глина, а з дерев – тільки занедбані і старі горіхи та сливи. Тоді і подумав, що на цих пагорбах можна створити дендропарк із туристичною інфраструктурою для екологічного відпочинку. Це було приблизно років 20 тому, – пригадує чоловік.
Минав час, згодом Віталій із братом Валерієм викупили чотири господарства та почали плідно працювати.
Тут планують створити три зони відпочинку, які розташовані на території дендрологічного парку. Усі відвідувачі на однакових умовах зможуть мандрувати дендропарком та насолоджуватися неповторними краєвидами.
Наша розмова з господарем триває. Ми проходимо далі у двір, заходимо на терасу, де є гойдалка та пічка-мангал – зона відпочинку. Є і лазня, і сольова кімната для оздоровлення (сольові брили привезені із Солотвино). Також помічаємо, що усе виконано у середземноморському стилі, споруди невисокі. Оскільки ця територія вважається буферною зоною заповідника, то будівлі не повинні перевищувати величності історичної пам’ятки – Хотинської фортеці.
Тут усе з натурального каменю, цегли та дерева. Вмуровані цеглини, які збереглися ще з часів австрійського, румунського, молдовського панування на наших територіях, а також з повоєнних часів. Дизайн і проєкти чоловік розробляє сам, а роботи виконують майстри.
Розсадники – «дитсадок» для рослин
Для створення справжнього дендропарку на такій території потрібно виростити приблизно 3 тисячі рослин. Віталій за однією з освіт – біолог, тому насадження вирощує власноруч із насіння у спеціальних розсадниках. Стверджує, що так економить чимало грошей, які потрібно вкладати у цю витратну та копітку справу.
Проходимо далі, бачимо саджанці у великих чорних ринках. Це – «дитячі ясла», «дитсадок» для рослин, пояснив господар. Тут з насінин проростають різноманітні дерева, яким потрібно багато часу на акліматизацію та формування коріння, щоб вирости до повноцінного саджанця і не загинути.
– Маю рослини з Китаю, Північної Америки, Японії та Середньоземномор’я. Зокрема це: секвойя дендрон, метасеквойя, секвойя вічнозелена. Таких дерев є усього 3 види у світі, і усі вони будуть представлені нашому у дендропарку, – запевнив чоловік. – Хотинчани, які, можливо, ніколи не поїдуть у Китай чи Америку, матимуть можливість побачити такі дерева. Ось падуб колючий, який у західному світі рахується саме тим кущем, з якого був зроблений колючий вінок у Ісуса Христа. Також є кедр карпатський – Червонокнижна рослина, що практично зникає.
Мандруємо далі. Роздивляємося розсадники, у яких: тис ягідний, що росте до тисячі років, сосна арігонська, карпатський ялівець із Чорногірського хребта, а також кущі самшиту. А ось рододендрони, які Віталій колись привіз із Кавказу. Також він розповів, що багато рослин презентують йому знайомі, які знають, що захоплюється цією справою, чимало також замовляє через Інтернет.
Рідкісні дерева та лабіринт Соломона
Далі прямуємо до висаджених дерев, деяким – до 18 років. У дендропарку вже більше тисячі рослин, а планується посадити ще кілька тисяч.
Парк розташований на зсувонебезпечній ділянці і простягається аж до Дністра. Тому, щоб укріпити схили, власники будують підпірні стінки та висаджують дерева. У тому числі і хвойні, котрі виділяють велику кількість кисню та летких речовин, згубних для бактерій, які називаються фітонцидами, то в повітрі відчувається свіжість та приємний аромат.
За словами Віталія, висаджених хвойних дерев на даній території цілком вистачає, щоб очистити повітря на території майже всього міста. Тут особлива екосистема. Серед беріз буяють різноманітні квіти та трави, літають жуки, поміж дерев кружляють птахи, чути їх спів. Словом, здається, ніби опинилися у лісі, далеко-далеко від міста. А Віталій розповідає, що влітку у дендропарку можна зустріти зайців, борсуків, лисиць та білок. Біля річки бродять чаплі та плавають дикі качки.
Ростуть також уже доволі великі буки червоні, лавровишні, платани, їстівні каштани, ведмежа ліщина, кедри Карпатський та Каліфорнійський, сосна чорна, модрина японська і навіть кавові та тюльпанові дерева, магнолії. Проте господар скаржиться, що раніше тут люди випасали худобу, яка часто плуталась навколо дерев і ламала їх, чим він дуже переймався. Часом перед Новим роком браконьєри приходили за ялинкою… Віталій плекає кожну рослину і каже, що це його «діти». А зараз тут володарює Боцман – великий собака і вірний друг, який захищає парк від зловмисників.
Мандруючи далі, милуємося родзинкою дендропарку – закладеним лабіринтом Соломона. Тут висаджено 550 кущів самшиту, які підростуть і дадуть змогу туристам поблукати ним у роздумах.
Також чоловік розповів, що хоче, аби у дендропарку безкоштовно проводили відкриті уроки з біології для учнів шкіл місцевої громади. А науковці можуть на його базі займатися відповідними дослідженнями. Тут рай і для орнітологів.
Створення дендропарку чоловік називає справою свого життя. Для нього це значно більше та цінніше за гроші, славу чи критику оточуючих.
– Є такі поняття, як ціна та цінність. Для мене важлива цінність усього, що мене оточує у житті, – стверджує Віталій. – Навіть у моєму колі друзів є лише люди, які мають великий внутрішній «капітал», і йдеться не про гроші, а про людяність, чесність, доброту, які є справжніми цінностями. Так само для мене екологічний туризм – не бізнес, адже я не починав би справу, що не приносить майже ніякого прибутку, лише витрати. Дендропарк – це користь для людей та природи, для розвитку нашого міста, – ділиться він.
Віталій стверджує: «Той, хто не чує музики – танцюючого вважає дурнем. Те, що я роблю – це музика, під яку танцюю, якщо люди не чують її, то не розуміють мене».
Відрадно, що нині, під час карантину, місцева активна молодь сама долучається до створення дендропарку. Завершуючи нашу мальовничу екскурсію та повертаючись до воріт, зустріли кількох юнаків, розпитали їх.
Тарас Сторожинецький каже: «Мені тато розповів, що у Хотині облаштовують дендропарк, та відправив у «розвідку», подивитись. Коли приїхав, Віталій усе мені показав та запропонував посадити дерево, я згодився. А пізніше запропонував свою допомогу та зібрав друзів, адже потрібно робити і власний внесок у майбутнє рідного міста».
Тож давайте дбати про довкілля, майбутнє наших дітей та онуків. Навчаймо їх власним прикладом любити природу і свій край, країну. Адже, Україна починається з тебе!
