Страшний слід в історії Хмельницького залишив Проскурівський погром. Він забрав життя близько 1 600 євреїв. Моторошні події описані детальніше в архівних документах.
Щоденно повз неї проїжджають автівки й громадський транспорт. Стовбичать на зупинці або проходять повз містяни. Сьогодні навколо неї вирує життя. Пам’ятка, що по вулиці Толстого, вже давно стала частиною буденності Хмельницького. Насправді ж вона приховує море сліз, страждань та крові. І недарма страшна подія, на честь якої встановили пам’ятку, зветься Проскурівською кривавою банею.
“У батька Клігермана були порубані скроні і виколоте око, у дружини відрублений ніс і побито все лице, у сина відрублені пальці, у невістки - все тіло порублене на шматки”, - це лише частинка із протоколів, в яких були зафіксовані ті події.
Прямокутний пам’ятник зі стінами височить на своєму місці вже 95 років. Розташований він там не випадково. Бо на тому місці були поховані жертви Проскурівського погрому. У братській могилі спочивають євреї, з якими по-звірячому обійшлися гайдамаки та міліціонери.
Братська могила була виділена цегляною кладкою. Як наслідок, внутрішня поверхня могили була закрита асфальтом. Кошти на будівництво пам’ятника були зібрані євреями міста і родичами загиблих. Частково будівництво було профінансовано міською владою - йдеться в матеріалах, що надав керівник Хмельницької благодійної організації “Хесед Бешт” Ігор Ратушний.
Єврейська громада населяє місто з 16 століття. Як розповів Ігор Ратушний, євреї активно займалися розбудовою Проскурова. Тож деякі підприємства і навіть їх будинки збереглися у Хмельницькому й досі.
У сучасному театрі ляльок жив почесний єврей
У другій половині 18 століття, з 300 будинків у Проскурові - 184 належали євреям. Чимало з них активно займались розбудовою міста. До речі, саме із євреями пов’язана історія появи електрики в місті. Про це йдеться у книзі Людмили Пісклової “Подорож містом і часом”.
У 1910 році міська Дума у конкурсі на “устройство электрического освещения” визнала найкращим проект інженера Елема-Нісана Рабіновича і підписала з ним угоду. Підприємець разом з компаньйонами, братами Коган, заснував Торговий дім «Электра», який в одному з орендованих цехів чавуноливарного заводу Бейріша Ашкеназі обладнав першу у місті електростанцію і почав прокладати у місті електричну мережу. Одноповерхова будівля, у якій працювала електростанція, збереглась до наших часів і тепер знаходиться на території міської лазні № 1 - йдеться у книзі Людмили Пісклової “Подорож містом і часом”.
Свого часу, євреї населяли ту частину міста, що прилягала до річки Південний Буг. Йдеться про територію, що неподалік сучасного центрального ринку. Саме там знаходилися єврейські квартали. Деякі “вчорашні” домівки євреїв збереглися й до сьогодні. Нині там розмістилися магазини та аптека.
Відомо, що у 1881 році з 2 274 дозволів на торгівлю 90% отримали євреї. Вони володіли трьома цегельними заводами, тютюновою фабрикою, трьома млинами, винокурнею та іншими підприємствами.
Зокрема, у 1891 році Соломон Маранц побудував найбільше на той час підприємство міста - пісочно-рафінадний цукровий завод. Сам Маранц був почесним громадянином Проскурова. Він проживав у єдиному, на той час, двоповерховому цегляному будинку в місті. На своєму місці він залишився й досі. Нині це обласний театр ляльок. Серед інших збережених в місті будівель є й ті, де раніше знаходились різні підприємства євреїв.
За три години вбили більше тисячі євреїв
Страшним для єврейського народу видався лютий 1919 року. Тоді відбувся Проскурівський погром. Провокація більшовиками євреїв до збройної боротьби проти УНР спричинила сприйняття цього народу як антиукраїнської сили. Ініціатори повстання втекли, а постраждало мирне єврейське населення. У той день в єврейських кварталах Проскурова почався погром. Його ініціював отаман Іван Семесенко.
Отаман Семесенко зібрав підопічних на бенкет на честь подавлення повстання, звинуватив всіх євреїв у спробі захопити владу. Він вимагав від присутніх клятву, що вони вб’ють все єврейське населення міста, оскільки це необхідно Україні - йдеться в матеріалах, що надав Ігор Ратушний.
В результаті, з 14 до 17 години у місті вбили більше тисячі євреїв. Вулиці були заповнені мертвими тілами і калюжами крові. У більшості домівках всі члени сім’ї загинули мучительною смертю, в страшних болях і стражданнях.
- 15 лютого 1919 року від Проскурівського залізничного вокзалу в бік міста вийшов третій Гайдамацький полк у складі козацької бригади під командуванням отамана Семесенка. Солдати йшли в похідному порядку, офіцери їхали на конях. Поряд із ними йшли сестри милосердя. На розі Дворянської вулиці, що перетинається із Олександрівською, і на розі Аптекарської і Купецької полк за наказом командирів розділився на невеликі підрозділи, щоб мати можливість розійтись по вулицях і провулках, що заселені євреями. Наказ був “не стріляти”, а використовувати для різанини лише холодну зброю: шашки й штики - йдеться в книзі “Штетл №7”.
Проскурівський погром забрав життя близько 1 600 людей. До світової історії він увійшов під назвою “Проскурівська кривава баня”. Серед загиблих бути і чоловіки, і жінки, і діти.
Саме жертвам Проскурівського погрому приурочений пам’ятник, що нині височить на вулиці Толстого. А те, як жорстоко обійшлися із євреями, описано в архівних документах. Крім того, виписки з протоколів є у книзі “Штетл №7”.
Архівний документ з Єрусалимського архіву
Протокол Показання свідка Апполінарії Катчеровської, жертви погрому, організованого петлюрівцями в місті Проскурові, мешканки цього міста, що проживає на Аптекарській вулиці в будинку №9.
Мій чоловік служив дияконом у соборі в Проскурові. В суботу 15 лютого почали грабувати і бити євреїв. Перед вікнами нашого будинку проходили загони петлюрівців. Всюди було чутно крики й постріли. Мій чоловік був дуже сердечною людиною і не міг залишатися осторонь жахливих дій, які робили в місті солдати. Він одягнувся і вийшов з дому, щоб захистити євреїв. На вулицях, де вбивали людей, йому вдалося врятувати від смерті кількох євреїв. Офіцери армії Петлюри молили його повернутися додому, бо боялися, що розлючені солдати можуть забути про його сан. Невдовзі мій чоловік повернувся додому і залишався там якийсь час. Погром продовжувався. Я була свідком того, як мій чоловік хвилювався і страждав від того, що відбувалось. Він знову одягнувся і вийшов з дому. Більше я його не бачила. Мене заспокоювали і казали, що оскільки він священник, його не будуть чіпати. Я не спала всю ніч. Вранці я дізналася, що мій чоловік мертвий, а його тіло, проколоте штиками, лежить на мостовій на ринку. Свідки його смерті розказали мені, що його вбили петлюрівці, коли він захищав євреїв. Мого чоловіка звали Климентій Катчеровський.
Я підтверджую дану заяву. На прохання Апполінарії Катчеровської, у якої паралізовані руки, за неї розписалась її дочка Софія Катчеровська.
Виписки з протоколів архівних документів
Протокол №1
Будинок Балагура, Лейдермана
Поранені 7 чоловік:
Хайка Балогур - 17 років, учениця 5 класа гімназії - в руку.
Алта Багарур, 14 років - 5 поранень в голову, лице і ноги.
Бобця Клейнерман в бік Сура Клейнерман в ноги.
Соня Лейдерман 5 років - в око.
Кава Лейдерман 32 роки в бік
Невідома з Фельштина.
Всі вище відзначені були поранені в погребі кинутою ручною гранатою.
З будинку забрали близько 2 тисяч рублів. З поранених Л. Балагур вибігла з погреба гайдамаки наздогнали її і намагались згвалтувати, розірвали на ній одяг, але їй вдалося вирватися і втекти.
Підпис І. Лейдерман
Протокол №12
Будинок Гершона Райзмана
Поранений Лейзер Райзман, учень 7 класа. Нанесено 12 ран холодною зброєю.
Вбиті: Гершон Райзман, його син 16 років, його батько 73 роки і мати 70 років. У вбивстві приймали участь близько 10 гайдамаків і 1 міліціонер.
Підпис М. Райзман.
Протокол №19
Будинок Зуся Флаксмана
Зусь Флаксман отримав кілька поранень в області живота. Т. Флаксман в область живота. Йолка Флаксман в груди і живіт. Всі поранення штикові. Вбитий Янкель Флаксман, Кацман - квартирант. Брало участь 10 гайдмаків. Спочатку прибула одна їх частина й взяла з З. Флаксмана 3 000 тисяч рублів і зібралась вже йти, як тут прийшло ще декілька гайдамаків, вони зупинили перших сказавши: ви баби чи козаки”. Тоді вони прийнялися за справу всі разом.
Підпис М. Флаксман
Протокол №33
Будинок М. Вольфцуна.
Набережна вулиця Вся cім’я вирізана - 4 чоловіки. Залишилася в живих тільки одна дівчинка,яка отримала 8 ран по всьому тілу. Вбивство скоїли гайдамаки, що розсипалися по єврейським будинкам, також вони зайшли в будинок Вольфцуна - вони вимагали зброю, якої в будинку не було. Потім стали вимагати грошей і отримали 5 000 рублів, а потім почали вбивати. Весь одяг, білизну і гроші забрали місцеві крадії.
Підпис А. Трайтель
Протокол №62
Будинок Оксмана квартира Крупника
Убитий Перець Крупник, 28 років, прикладом по голові. Поранена його дружина Фейга і знайома їх Сура Коїн, 20 років, в плече і груди. Двоє дітей Крупника 6 місяців і 4 роки поранені в голову і ноги.
Підпис Р. Скарадок
Протокол №61
Будинок Ш. Клеймана. Купецька вулиця
Вбито Клеймана, його дружину і двох дітей. Поранені: дочка Лія - 23 роки, Яків - 14 років, Іосиф - 12 років. Удари була нанесені саблями і штиками. Вбитій Рахилі Клейман вставили штик до рота і таким чином вбили. Пораненому Якову роздробили мозок, що його паралізувало, Іосифу було нанесено 12 ран, а сестрі відрізали ступню ноги. Вбивці на Купецьку вулицю прийшли з Аптекарської вулиці. Будинок Клеймана грабували декілька разів: у суботу та неділю.
Підпис М.Клейман
Протокол №68
Будинок Капита, квартира Клігермана
Сімейство Клігермана було вбито в кількості 6 чоловік, а один син Арон був важко поранений. У батька Клігермана були порубані скроні і виколоте око, у дружини відрублений ніс і побито все лице, у сина відрублені пальці, у невістки - все тіло порублене на шматки. Там в гостях була одна дівчина - Сощин. Коли почалися вбивства, вона вибігла на вулицю, але її поранили штиком в груди, тоді прибіг інший гайдамак і крикнув: “Ти чого колеш - це ж полька (вона була схожа на полячку), відвези її в лікарню”. Тоді її поклали на сани і відвезли до єврейської лікарні. Будинок Клігермана в суботу і неділю начисто пограбували, забрали товара на 20 000 рублів.
Підпис Ф.Кейсер і Л. Капит
